Ішь фаре фон Львів нах Дойчьланд. Ой, перепрошую, ще не можу відійти від поїздки. І так, почитайте мою розповідь. В Україні йшов 2013 рік, чи не в кожномцу місті країни вирували революційні мітинги на підтримку підписання угоди України з ЄС. Але що мені мітингувати, якщо мій стандартний туристичний маршрут обмежувався селами Рачин-Тараканів-СМТ Кльосово. Яка вона та Європа, чого ми маємо прагнути, я з своїм чоловіком вирішили побачити на власні очі. Маршрут 996, Львів, дощ, купа незнайомих людей і автобус рушає у незвідані мною країни. Супроводжувала групу Тетяна Карпа, яка голосом Катерини Осадчої (телеведуча така з кумедними шляпками) нам розкладала все по поличках що і до чого (дууууже хороша дівчина, розумна та комунікабельна). Перетнули кордон, забігли в Дюті-фрі, настрій піднявся. Не встигли і оком моргнути, як територією Польщі домчалися до готелю "Аркадія" (хороший всередині, сніданки - пайдьот, а от ззовні нагадує тюрму строгого режиму). Переночували і сповнені силами відправилися до Берліну. Похмура погода, оглядова екскурсія, багато нової інформації про це місто. В музеї не ходили, моя слабка психіка не здатна сприймати стільки нового за один раз. Будучи істинними патріотами, за кордон їхали підготовленими - з українським прапором, з яким активно фотографувалися на вулицях Берліну, іноземці радо вітали нас: "О, Юкрейн, Майдан, Клічько, Чорнобиль Тімошенко". І як же без обіду, славнозвісну рульку скуштували. Всім раджу спробувати, АЛЕ, ЕТЕНШН! порція дуууже велика, і хоч коштує 13 євро тією рулькою можна як мінімум пів роти українських солдат нагодувати. Глінтвей - то окрема історія... Випити, зігрітися - на більше від цього напою не розраховуйте. За день у Берліні побачили багато. Але попереду чекало те, чого я найбільше боялася - нічний переїзд. АЛЕ змушена вас заспокоїти - це зовсім не боляче!!! Зараз навіть сумую коли лягаю спати і мене не заколисує так ніхто, як робив це в нічних переїздах наш автобус. Світало... ми потрапили в Амстердам. Забігаючи наперед скажу, що тепер я готова продати свою нирку, аби оселетися і до кінця свої днів бути в Нідерландах. Чи це коноплі та пончики робили своє, чи країна дійсно таки неперевершена. Привітні люди, які постійно свистять, молодь, велосипеди, архітектура, канали, вітряки, готель "Меркурі", навіть повії - усе це радувало мене два дні в Амстердамі. Окремо про готель - відчувала я себе у ньому як мінімум маленькою принцесою: білосніжна постіль, хай-тек, свіжий апельсиновий фреш на сніданок і ще багато всяких смаколиків. Але два дні минули як мить. Бельгія, оглядова екскурсі, до нового року більше тижня, на дворі плюс десять. Радісно! Але на довго Брюсель мене не заворожив... втома робила своє. Нічний переїзд і... о чудо Прага! Цікава розповідь екскурсовода влітала мені у вуха, проте очі дивилася на магазинчики, хоча їх і в нас вистачає, але ж то празькі магазинчики. Відчуття голоду завело нас у ресторан "Ліон" (всім раджу) і як порадила нам екскурсовод варто замовити ланч. (меню з ланчом знаходилося не на столі, а у кишені офіціанта) Отож, за 15 євро нам принесли кожному по 3 страви. Гарантую, в нас на такі гроші в ресторані подали б лише одну схожу. Прага-Прагою, а Амстердам ще не відпускав. Втомлені, ми вирушили до Польщі в готель. Переночували, поснідали і велкам ту Юкрейн.

Висновок з побаченого: Україна готова до вступу у Євросоюз, а от українці... - сумніваюся))