Настав час написати декілька слів про цікаву подорож до дивного місця - Каппадокії! Тур вибрали на свята, бо якраз випало декілька вихідних. Представник компанії Аккорд тур Валентина Петрова перебронювали нам тур, який не відбувся у зв"язку з світовою пандемією. Збиралися у подорож охоче і заздалегідь.
Мріяли політати на повітряних кулях, мабуть, як і всі, хто подорожує до цієї місцини. Сідали ми до автобуса у місті Татарбунари, яке знаходиться по дорозі до кордону з Румунією. група у нас була чималенька - 45 чоловік разом з гідом Ревазом! Заїхали в Ізмаїл для взяття результатів тестів на ковід. Слава Богу, всі були здорові. І автобус рушив далі... Вперше їхали не через румунський Галац, а перетнули кордон на паромі Орлівка - Ісакча. Це трохи спростило проходження молдовського кордону, як бувало раніше, але не подумайте, що все відбувається дуже швидко, тут вже як кому повезе. Якщо паром майже заповнений, то ви швидко відправитеся до Румунії, а якщо Ви приїхали, а паром тільки відчалив - то прийдеться гарненько почекати - поки він повернеться, а потім - загрузиться. Сама переправа через Дунай триває хвилин - 8 - 10. Спостерігаємо за красою річки, за її могутньою силою та швидкоплиністю, береговою територією. Румунські прикордонники міряли температуру та перевіряли тести на ковід, що в принципі робили і працівники таможні Болгарії та Турції. Хто їде в цей тур повинен приготуватися до проходження чотирьох пунктів перевірки за 24 години. Багаж перевіряли по-різному, в особисті сумочки ніхто не заглядав, а чемодани трохи трусили, але вибірково. Знайшли в когось блок цигарок, але віддали з попередженням. Нічний переїзд був не важким, вранці прокинулися десь в Болгарії, біля Нессебра на санітарну зупинку. Красиво, зелено, дуже гарне придорожнє кафе, співають пташки... Все це піднімало настрій в передчутті незвіданого. Опівдні ми десь добралися до Стамбула. Хочу вам сказати, що по дорозі наш гід Реваз старався всім догодити, як тільки міг. був уважним і стриманим, бо були всілякі ситуації, має прекрасне почуття гумору. У всіх придорожніх кафешках по дорозі до Стамбула, в які ми заїжджали, нас, туристів, постійно дурили. Маю на увазі, оплату за куплені харчі.
По-перше, ніде не було жодного цінника, все продавалося не зрозуміло за якими цінами. Це все називалося, хто скільки дасть. Ми купили все те саме, що і одна з наших туристок, а заплатили в два рази дешевше. Тобто, що я хочу сказати, їдучи в Турцію, бажано по дорозі нічого не купувати, крім дуже необхідного. Візьміть щось з дому, якийсь перекус, зробіть бутерброди, печиво, цукерки, фрукти, і тоді не будете ремствувати та відчувати себе обдуреними.
Була організована поїздка до шкіряної фабрики, де туристи, які планували щось придбати, купили шкіряні речі. Тобто, хто бажає, щось купити новеньке - беріть гроші і торгуйтеся з продавцями.
Потім ми заїхали до отелю "Барін", цей отель був і тоді, коли ми поверталися назад. Отель, як отель, нічого особливого - чистенький, розміщений в центрі міста (європейська частина, район Лалелі). У нас кімната була кутова, толму вікна виходили кудись у будівлю, де ще й було брудно, але то таке, що там ніч переночувати, можна у вікно і не дивитися. Фен, праска в коридорі, душ - все було. Сніданки були порційні - по умовах суворого локдауну, але гарні, нам всім вистачало.
Увечері, за бажанням, були проведені екскурсії за планом. Все було гарно організовано. До групи долучився турецький гід Еркан, який супроводжував групу до кінця подорожжі. Сказати, що він справив особливе враження не можу. Були гіди значно кращі, згадаймо хоча б Байрана.
Вранці раненько (о 8 ранку) ми виїхали до Каппадокії, але вже знали, що кулі літать не будуть, бо заборонили, і тому настрій трохи змінився, все ж таки ми сподівалися, і жили цією надією.
По дорозі до Каппадокії у нас постійно ламався автобус, тому ця доррога у нас зайняла 11 годин, за вікном ми спостерігали за красою природи, дивувалися "молодою" Анкарою, заїхали до солоного озера Туз, воно, справді, казкове. Такого я ще не бачила, щоб концентрат солі був таким великим. Сіль у воді не розтає. Ми помочили ноги, які вже були стомлені постійними переїздами. Десь о 9 годині вечора приїхали в містечко Аванас, де був розташований наш готель. Він був кращим за попередній, знаходився на окраїні, але ми в ньому переночували всього одну ніч. вночі приїхали і вранці знову в дорогу. Сніданок - шведський стіл, чисто, затишно. Вранці Реваз запропонував всім, хто бажає, поїхати в те місце, де відбуваються польоти і зустріти світанок. Охочі були, я не їздила, їм сподобалося!!! Вранці були організовані всі екскурсії, які хто бажав, а також була проведена загальна екскурсія по Гюреме (безкоштовна). Туристам сподобалися ці місця/, вони, дійсно, незвичайні, космічні, атмосферні, дивовижні. після екскурсій всіх відвезли до ювелірної крамниці та фабрики смачних чаїв. Кожен міг придбати, що бажав для гостинців та для своїх потреб. Також був час, щоб сходити в магазин та аптеку за потребою. Ми перебували в містечку Гюреме до 3 годин дня, і потім знову виїхали до Стамбула. Прибули в готель десь о 1 ночі, швидко заселилися, покупались - і спати, бо сили вже не було зовсім. Вранці сніданок - і виселення з готелю, але хто хотів, міг заплатити і до 7 вечора перебувати в готелі. В цей день теж Реваз організував екскурсії всім бажаючим. Так, як нашою ціллю були - кулі, то цей день ми провели, гуляючи по Стамбулу. Хочу сказати, що в місті були тільки українські туристи - і більше нікого. Місто було пусте, людей на вулицях, як і машин, майже зовсім не було. Поліція зупиняла весь транспорт та перевіряла документи. З одного боку - це плюс цієї подорожі, тому що здавалося, що весь Стамбул - належить нам!! Ми вже не перший раз відвідуємо це місто, то дивувалися простору та вільному пересуванню. Самостійно ми відвідали Єгипетський ринок, де придбали ласощі, деякі магазинчики теж були відкриті. В аптеці взяли турецькі ліки, які в два рази дешевші за наші аналоги, випили смачного фрешу, на морському березі поїли скумбрії та купили картоплю з різним начинням. Дехто з туристів катався на катері, але для цього треба було закачати якусь програму, але в нас не було Інтернет мережі. Втомлені десь о 4 вечора ми повернулися до готелю, де вже збиралася наша група туристів, і о 7 вечора ми виїхали до України. Знову перетинали кордони, чомусь найбільше нас "трусили" болгарські таможенні служби. Але, в принципі, все пройшло нормально. На паром попали швидко, закачали в телефони "Дію", здали тести в Ізмаїлі, результати прийшли швидко.
Отже, загальне враження: тур гарний, їхати треба, але готуйтеся до довгих переїздів. Я люблю подорожувати автобусом, але цього разу дорога займала дуже багато часу. Пропоную Аккорд - туру по дорозі до Стамбула зробити зупинку десь в Румунії, щоб люди могли відпочити. Бо туристи прибувають до Одеси з різних міст України, і важко витримати таку кількість ночних переїздів. Хай путівка буде трохи дорожча, але комфорту буде більше!!
До вибору автобусів треба підходити ретельніше, бо цей був жахливим. Місце біля місця, дуже щільно розташовані місця, для таких переїздів потрібно ретельніше підбирати транспорт. До водіїв претензій немає - вони молодці!! Реваз теж суперовий гід. Бажаю всім нам заробити кошти на подорожі з Аккорд - туром. Компанії - процвітання! Ви - молодці, в такий важкий час організовувати нам відпочинок заслуговує похвали. ДЯКУЄМО!!!!!
