Після цієї поїздки на питання, чи були ви в Парижі, правдиво слід відповісти: «Проїздом». Щодо інших міст відповідь та ж сама. На додаток п’ять годин до і на кордоні і 11-годинний переїзд Польщею, нічні чування в автобусі наступного і останнього (1200 км) дня. Париж, до якого дістались приблизно о 16-00, бачили через вікно автобусу. Часу на огляд немає. І не мрійте прогулятись за ручки паризькими вуличками. Бо це така собі демо-версія. А радше військова експедиція. Стандартна відповідь, щоб відчепились: «А що ви хотіли за таку ціну?» або «Обирайте індивідуальну поїздку». Можливо. Наприклад, мої знайомі з Французького альянсу пропонують 7-денну культурну програму в Парижі за 700 € з дорогою. Отож, якщо ви ще вагаєтесь, краще оберіть інший маршрут.
Я усвідомлював, що це за тур, бо маю величезний досвід туриста, бекпекера і матрацника. Планував в інше місце, але обрав цей, оскільки їхав з дітьми, а їм аж надто сильно кортіло потрапити до міста дитячих мрій – Діснейленду. Не менш важливо для них – Лувр, музеї ван Гога і Рембрандта. Описую враження з урахуванням настрою своїх дітей.
Перший день. Виснажливий переїзд Польщею. Зупинились в Тарнуві на обід. Радять там скуштувати журек (суп з ковбасою) і біґос (капуста з м’ясом). Обрали суп, смажену картоплю з курячою відбивною (котлет з курча). Хвилин 15 чекали поки зготують. До готелю дістались опівночі.
Другий день. Дрезден. Дорогою зупинили польські митники і з півгодини шманали валізи у пошуках контрабанди, якою були дві (!) пачки цигарок і алкоголь понад 1 л. Один турист таки виявився курцем - маніяком, який гарячково ще в автобусі порозкидав цигарки іншим, дісталось навіть неповнолітньому хлопцю. Прокотило.
Факультатив «Саксонська Швейцарія». Не поїхали, а неспішно погуляли містом. Це було один раз, решту часу все бігом. У Дрезденську галерею не потрапили, бо у понеділок все зачинено, хоча в інші дні також проблематично через довжелезні черги. Для жінок виявився успішний шоппінг в Альтмаркт пляц центрі, бо був сезон шалених знижок і широкого вибору товарів. А в середні торгового центру ціла мережа кафе, ресторанчиків і барів. Як великі шанувальники морепродуктів пообідали в «Nordsee». Порції для слонів. За 9-12 € на одного голодного.
Третій день. Амстердам. Безглуздий похід на фабрику діамантів «Гассан». Туристів зачинили у маленькій кімнаті і тримали дуже довго (ми з дітьми встигли скупити пів магазина шоколаду), марно намагаючись втюхати їм коштовності за півціни від якихсь 500 €. Певно хтось здався. Бо ми знову рушили далі. Кораблик каналами вартий одного разу, щоб познайомитися з містом. Не більше.
Для дітей був час виховання. Зокрема їх вразили наркомани, що навкарачках гавкали на смітники. Ну у нас і свій цирк не гірше, тим не менше. Але все то марнота марнот. Повів дітей до музею Ани Франк, яка рятувалась у схованці від фашистів і врешті померла у концтаборі. Надзвичайно зворушлива історія дівчинки, яку вона сама розповіла у власному щоденнику, не залишає нікого байдужим. Рембрандт і ван Гог залишились цього разу для нас недоступними.
Голландське село відвідали не всі. Ми планували заздалегідь і не розчарувались. Які стереотипи склались про Голландію – вітрячки, тюльпани, кломпи (дерев’яні черевички), все тут у Зансе-Сханс. Дітки раділи, що погодували качок і помили ніжки у Північному морі у селі Волендам.
Після поселення у готель, який знаходився неподалік від центру Амстердама, пішли гуляти вечірнім містом. До громадського автобусу завалило близько 30 туристів, а водій – добра душа, підвіз майже даром за символічні 10€, у той час, як квиток коштує 2,70 € на одного.
Щодо пива нічого не можу порадити, бо не люблю, шаную лише вино.
Наркота продається у кофешопах, заповнених афроєвропейцями. Щодо нідерландців, то наркозалежних тут найменша кількість у Європі. Сюди преться лише голота з усіх усюд.
Четвертий день. Брюссель. Місто на один раз для галочки. Варта уваги лише центральна площа і все. Здається Гент набагато цікавіше. Символ Брюсселю хлопчик-сцикунчик вражає масштабність піару. Бо які зусилля треба було зробити брюссельцям, щоб «манакен піс» викликав захват у китайців, американців, українців, всіх тих, хто у мільйонний раз фотографує його з різних ракурсів.
Натомість мої діти пішли знову скуповувати тепер бельгійський шоколад у неймовірній кількості.
П’ятий день. Париж. Автобус зламався. Керівник Мар’яна оперативно розв’язала проблему. Вирушили на бельгійському автобусі, але з великим запізненням. Тож до Парижу дістались лише о четвертій дня. Оглядова екскурсія і Лувр. Решту дня провели на Ейфелевій вежі. До неї вели дві черги. До північного стовпа величезна на ліфт, у який набивалось стільки людей, що було страшно за їх здоров’я. Ми пішли до південного стовпа. Черги майже не було. Але далі сходами. Без поспіху ніжками шість хвилин і ми на оглядовому майданчику: панорама Парижу, Монмартр. Сена, діловий центр. У темний час вежа спалахує тисячами вогнів, а щогодини ще й миготять надзвичайно яскраво. У дітей радість так і перла.
Шостий день. На вибір Версаль або Діснейленд. Ну ясно на чию користь. Що у тому Версалі? Палаців тисячі у Європі. Всі більш-менш однакові. Тут король спав, тут жрав, а тут гуляв. Але ці об’єкти зваблюють туристів. Така вже психологія людська – торкнутися до короля, значить отримати ледь не частку божественного благословення, бо влада тож від Бога. А потім мучити друзів вау-розповідями і показувати фотографії, якими заповнені вщерть всі карти пам’яті фотоапаратів.
А ми наважились проміняти сакральне на профанне і поїхали у Діснейленд. Як я і думав, бажаючих до імперії розваг набралось небагато. Мар’яна пояснила, як доїхати самостійно. Біля готелю сіли у метро, купили єдиний квиток на метро і електричку RER і мерщій за місто, бо Діснейленд в 32 км від Парижу. На станції електрички біля першого вагону невеличке табло, де показаний час прибуття потрібного поїзда, бо гілка має дві різні конечні станції. Наша
Жодні розваги, атракціони не можуть зрівнятися з цією казкою. Кого тут тільки не зустріли: французів, українців, індусів, поляків, німців, негрів різних племен, мусульманок у паранджі,
Нам повезло. Ми не змогли купити заздалегідь квитки, а Інтернет попереджав про кілометрові черги. Але зранку було похмуро, а відтак і відвідувачів спочатку було мало. Купуємо дорослі за 57 € і дитячі за 51 € «1 park 1 day», оскільки тут кілька парків розваг, зокрема Дісней студіо. На вході контроль – нишпорять у сумках, всі продукти-кола-пиво у смітник або до побачення. Знали про це, тому швидко минаємо кордон.
Зайняли чергу до Громової гори – справжні американські гірки у стилі золотої лихоманки. У-ух. Для розігріву сподобалось. Далі Індіана-Джонс (черги на диво все ще не великі) з мертвою петлею і ще крутішими рейками. Здається що більшого адреналін-шоу вже не буває. Але ми відвідали гармату «Space Mountain: Mission 2». Це просто капець. У повній темряві серед підсвічених планет і зірок щопівсекунди здавалось, що це остання наша розвага. Падіння, злети, штопори, три мертвих петлі – повне очищення свідомості від тягаря життя. Мало. Ідемо по другому колу. Але людей дедалі більшає, компостуємо квитки в автоматах Fastpass, який вибиває нам наш час. Отож замість того, щоб марнувати час у чергах, приходимо у призначену годину. А натомість відвідуємо більш спокійни атракціони, а їх тут майже 50, і обідаємо в ресторанчику «Victoria’s Home Style» (9 € на особу). А ще тут парад героїв Уолта Діснея, вистава про Пітера Пена, діснеївський концерт і звичайно море дорогущих сувенірів. Щоправда діти до них поставились доволі прохолодно. Оскільки витрачали свої кишенькові гроші, видані перед поїздкою, то навчились економити і вгамовувати свої апетити.
