Ми з подругами (4 людини) із задоволенням сідали в автобус, який мав їхати нічним переїздом до Відня, та хто ж знав, що цю ніч ми запамятаємо надовго. Справа в тому, що з нами їхала компанія співробітників, ми зрозуміли що вони працюють разом тому, що на весь автобус лунали гучні тости "За їх чудовий колектив". Не встиг наш автобус доїхати до кордону, як в черзі перед Краковцем вони всі вийшли на вулицю та, продовжуючи, кричали розпивали шампанське та коньяк. КУРИЛИ АЙКОС ПРЯМО В АВТОБУСІ, нажаль ми сиділи прямо перед їх компанією і вимушені були дихати цим не найприємнішим ароматом, який до опівночі вже змішався з перегаром. Компанія не реагувала на жодні зауваження ні зі сторони гіда, яка до речі, дуже лояльно намагалась пояснити, що розпиття алкогольних напоїв в автобусі заборонено, ні на зауваження від пасажирів, нас у тому числі. Коли гід намашалась давати важливу інформацію по туру, неодноразово лунали вигуки: " Настя, помовчи", "Настя, зачекай, не відволікай". Я перепрошую, але що? Весь автобус повинен чекати поки пянюче бидло, я перепрошую, скаже свій черговий тост? На самому кордоні ми були вимушені затриматись, адже чоловік на імя Юрій, ігноруючи ЗАБОРОНУ ГІДА йти до дюті фрі, мовчки розвернувся і тупо втік туди, а весь автобус чекав та не міг поїхати. Наша компанія, була дещо засмучена подібною поведінкою сусідів по автобусу, та це був лише початок. Почнемо з того, що чоловік на імя Денис та його супутниця, почали силою піднімати наші крісла, які ми ЛЕДВЕ ВСТИГЛИ ОПУСТИТИ, тому що ім будло тісно, але перепрошую, ми дійсно були обережними, не намагаючись завдати їм клопоту, сидіння були ледве опущені. Вони почали штовхати крісла, кричати та називати нас різними неприємними словами, через що гід була змушена пересадити нас на передні місця. Дві наші подруги залишились сидіти всередині автобусу, мені ії дуже шкода, тому що, як тільки ми пішли, наша "улюблена компанія" почала витворяти таке, що на голову не налазить, по-перше, в нас було 2 пляшки шампанського, які стояли на наших місцях, з яких ми пересіли, проте залишили свої речі, і ось вночі, на одній із зупинок, моя подруга виявила, що пляшки шампанського немає, вона почала перевіряти під кріслами та поруч з ними, і в момент коли вона гучно сказала, що у нас пропала пляшка шампанського, чоловік з компанії на гальорці сказав: "О, дивись! Повернулась", коли вона подивилась на крісло, то пляшка стояла там... Це вже просто ні в які ворота, намагатись вкрасти пляшку шампанського, ну звичайно, в їхньому стані ще й мало було.
Посеред ночі я дізнаюсь, що чоловік СПРАВИВ СВОЇ ПОТРЕБИ просто у нашому автобусі під двері, тому що коли гід попередила, що найближчі 4 години санітарних зон не буде, його це не цікавило, і вже через годину він попросив зупинку, йому відмовили і він просто, перепрошую сходив в туалет під двері... На цьому цирк не закінчився, вони ходили по автобусу, розливали пиво, падали на мою подругу яка спала, а одного разу вона прокинулась і Юрій сперся прямо на її крісло з анкоб пива, на зауваження і прохання відійти і сісти на своє місце, він відповів грубістю, а коли вона прокинулась, то знайшла на сусідньому сидині пусту банку з під пива. І це ми ще до Відню не встигли доїхати. Ці люди псували нам настрій весь тур І Я ПРОШУ ПРИЙНЯТИ МІРИ! Наша гід Настя, чудова дівчина, вона жаліла цих йолопів до останього, була дуже лояльною і витриманою, що мене кожного разу здивувало, я б здала їх до найдлижчого поліцейського участку ще на кордоні.
ЩОДО САМОГО ТУРУ. Нічний переїзд - це не так уже і важко, якщо поруч не шумить та не випиває компанія абсолютно не вихованих дорослих людей. Екскурсії цікаві, у Відні та Будапешті дійсно є на що подивитись, готель, у якому ми залишились ночувати, прекрасний, з чудовим шведським столом зранку. Окреме ДЯКУЮ хочемо сказати гіду Анастасії Дудніковій та водіям, які намагались вгамувати гальорку, однак це було неможливо.
ШАНОВНИЙ АКОРД ТУР! Величезне прохання, зверніть особливу увагу на заборону розпиття спиртних напоїв та паління у автобусних турах!
Створіть певні штрафи чи певну відповідальність!
Сам тур був чудовим, але неприємний осад, нажаль, залишився. Сподіваємось, таке більше не повториться.
