Дещо про подорожі, як такі. А чи розумно про.. ти ікс, ні більше – ігрек тисяч грошей за кілька днів, нічого матеріального не отримавши взамін? Чи ні? Відповідь проста. Ми живемо цією миттю дуже довго, іноді багато років, а іноді і все життя. Не раз чуєш: "А пам'ятаєш, як ми в позатому році були... ", але не в гастрономі ж, і не на роботі, і не в трамваї, ми ж десь подорожували, або у нас щось було таке, що виходить за рамки місця або пристойності, щось таке!!! Он метелики в животі, пардон, поденки, наприклад, у них все життя - день народження, день весілля, день сексу, і день смерті, все відразу, все в один день, самка катапультується з кокона, у неї відразу п'ятисекундні і пішла жара, у них навіть рота немає, їм ніколи жерти, все стиснено до миті. Подорож це такий розгардіяш подій, що час прискорюється у багато разів, тиждень здається миттю, але потім ця мить розкручується і осмислюється місяцями і якщо таких миттєвостей у вас десятки, вони і складають все ваше життя, все інше - порожня порода, суєта. Якщо хто не зрозумів, поясню на прикладі старого анекдоту: якщо ви переспите з Мадонною (для жінок - з Бредом), ця ніч вам здасться миттю, якщо сядете голим задом на сковорідку на одну секунду, вам ця секунда здасться вічністю. "Ха-ха" казати тут. Подорожі - спосіб наповнити життя подіями схожими на мить. Чим більше подій - тим довше життя, це очевидно. Тут справа не в абсолютній кількості обертів Землі навколо Сонця, а в кількості подій у вашому житті за один оберт Сонця навколо Землі. З цим, я думаю, розібралися.
Тепер по темі. Після того як кордони відкрилися, і якщо у вас немає грошей на навколосвітню подорож на комфортному багатоповерховому лайнері, найдешевшим і найпростішим способом побачити ще щось, крім свого «курятника», є відвідування трьох найближчих міст з прикордонного українського містечка Чоп: Будапешт (300км), Відень (600км), Прага (800км). Потрібен ще паспорт з мікросхемою. Страховки, кредитки, бронювання готелів у мене не питали, відбитки пальців не брали. Я не знаю деталі, можливо, вони мене пробили по базі і визначили, що я не збираюся нелегально працювати, або працювати взагалі і не перебуваю в гвардії Алькаїди. Про всяк випадок, а випадки різні бувають, візьміть в Приваті кредитку, у них там начебто ліміт 50000грн, це безкоштовно, якщо не будете її тикати куди попало. Або, якщо у вас на кордоні з вікна Геліка буде звисати рука з Ролексом, у них точно не виникне питання: "чи є у вас гроші? ". Після перетину кордону ви - вільні: йдіть куди хочете і робіть, що хочете, ну, в рамках закону, можна Біблії: не кради, не вбивай, перелюб в серці своєму чини помірно і т. д.
Мова потрібна, але і глухонімий в Європі виживе. Знати англійську мову - добре, вона розширює коло спілкування в сотні разів, але, якщо ви її не знаєте - не страшно. Мовою країни, куди ви їдете, потрібно знати десять слів: привіт, спасибі, вибачте, туалет, один, два, вода, метро, зупинка і кофедрінк, або молоко, або пиво, що ви там любите. Якщо ви знаєте англійську, то ще потрібно визубрити фразу: "чи знаєте ви англійську? ". "Вибачте", мабуть, найважливіше слово, наприклад, якщо ви когось штовхнули в Угорщині, а він впав і розбив відразу всі яйця, то кричіть: Бочанот! Бочанот! щоб не впасти теж. Всі розмовники безглузді, фраза: "Що б ви мені порадили на друге? " викликає сміх, бо, по-перше, ви не зможете це правильно вимовити, по-друге, ви нічого не зрозумієте, коли вам дадуть відповідь. А по-третє, якщо до вас підійдуть на вулиці і скажуть одне слово - "туалет", ви, очевидно зрозумієте, що від вас хочуть і зовсім не потрібно говорити "екскюз ми сер, куд ю тел ми хау ту гет е дабл ю сі ".
Є один радикальний спосіб відвідати закордон без турбот – тур-агентство. Вони вирішать за вас все, як "двоє із ларца", вам нічого не потрібно робити, знати, шукати і думати, в тур-агенції знають все: козирні місця, знають як заощадити ваші гроші, як нагодувати і все розкажуть вам на вашій мові. Тур-агентство називається "Аккорд-Тур", є і інші, але це тур-агентство надійне і воно вас не кине. Я три рази користувався їхніми послугами, включаючи цей раз, і кожен раз залишався повністю задоволений. Спочатку я збирався дикуном їхати в Угорщину, але натрапив на рекламу від Акорду: "Будапешт від 26 євро" (800грн). Почав рахувати вздовж і поперек і до сих пір не розумію, як вони це роблять, і в якому місці заробляють гроші, якщо за ці гроші знімають вам готель не гірший "стандарту", возять, оплачують екскурсоводів та екскурсії. Крім того, вони вам дають автобус, який є вашою явочною квартирою і транспортом на кілька днів. Крім того, вони вам дають красиву усміхнену дівчину - керівника групи, яка вам кіно показує, пильнує, щоб ви паспорт не втратили, і в критичні моменти перетворюється з милої грайливої кішечки в принципового адміністратора, який вирішує всі організаційні моменти, а ще, під свою відповідальність, відпускає вас гуляти куди завгодно. В даному випадку, це була Аліна Ільчишин, спасибі їй за хорошу організацію поїздки. Це був абзац подяки "Аккорд-Туру".
Значить, їдемо в Будапешт. Будапешт це - Угорщина, країна з розмірами 500х200км і там живуть угорці які «понаїхали» з Уралу, які себе називають мадярами, а свою країну мадьярсагом. Раніше я думав, що мадяри це прізвисько угорців, а виявилося що угорці, це прізвисько мадярів. Колись сім мадярських вождів розрізали собі вени, відлили трохи крові в тазик і всі по черзі звідти сьорбнули, поклявшись не ображати один одного. От би Ярославовичі і Володимировичі так, собі різали вени, а не братові, тоді б ми були русини, а не українці, і Орда б поламала собі зуби об Русь. Така коаліція мадярам дозволила знайти собі "батьківщину" в центрі Європи, адже раніше люди кочували і розселялися по всій землі, біопаспортів не потрібно було, та й взагалі папірців ніяких теж, та й писати люди не вміли, їздили і розселялися, де їм подобалося, як правило, біля водойм. Напевно, мадярам сподобалося озеро Балатон, воно як море, а ще сотні гарячих підземних джерел.
Якщо в Будапешт вас доставив Акорд-Тур, вам не обов'язково ходити з групою, можете реалізувати свою програму, поки живете в місті. Я завжди це роблю за шаблоном: історичний центр - адміністративний центр - найвища точка - знакові місця - популярна місцева кнайпа. А вже потім, якщо є час - музеї. Музеї це окрема тема, це не зовсім країна або місто. Наприклад, Лувр це мистецтво, а не Париж, ви вже розберіться, що ви хочете.
Ось майже і все або "Ой, все! ". :) Далі світлини і просте перерахування вражень:
1. Рибальський бастіон з церквою Матяша - не тільки велична архітектура, чудові вітражі, мальовнича панорама Пешта і Дунаю, ідеальна точка зйомки Угорського Парламенту, а й люди, багато людей. Тут центр всіх цивілізацій з усього світу, дуже строката туристична компанія всіх народів, племен і народностей, тут багато музики і веселощів, тут ніхто нікого не розуміє, але всі веселяться разом на всіх двохстах мов світу, тут особлива енергетика. Тут потрібно побувати обов'язково.
2. Лабіринт Будакської фортеці - емоція, прикол, страшно або страшно цікаво. Частина підземель заповнені холодною парою, підсвічені червоним і синім неоновим світлом, в далеких нетрях - страшилки, кайдани і іржаві клітки, в яких Дракула тримав незайманих дівчат, а потім їх їв або пив, не знаю, не цікавився, зараз би він помер з голоду. А ще в лабіринті в окремих нішах театральні декорації з музикою і восковими середньовічними принцесами і королями, є кінотеатр і є можливість реально заблукати, зі мною так і сталося. Маркерів там немає, нитку за собою я не тягнув і сухарик не кришив, тому вихід з лабіринту шукав більше години, незважаючи на те, що він не такий і великий, може пару кілометрів.
3. Площа Героїв - масштабна сучасна майданна територія, там ще є каток, красивий замок, в якому музей, поруч термальне озеро з фонтаном, дуже гарний парк, зоопарк, станція метро, купальні Сечені, де я не був, але це моє, не люблю басейни. Тут починається проспект Андруші, це щось типу проспекту Перемоги в Києві, що починається від цирку.
4. Вулиця Ваці - головний пішохідний розважальний центр Будапешта, це як Хрещатик у Києві з красивою архітектурою, безліччю кав'ярень, музики і танців.
5. Мости і набережна. Просто мости і ой все. Мости через Дунай, це - красиво і цікаво і там потрібно ходити пішки. Біля ланцюгового мосту є тунель, цікава туристична площа, набережна і сикло (культурні люди наголос роблять на перший склад), сикло це фунікулер по-угорськи.
6. Королівський палац, там зміна варти (акробатика зі зброєю), архітектура, розкопки і місцева влада.
7. Сентендре - мальовниче старе туристичне містечко недалеко від Будапешта, біля Дунаю, в стилі Жовкви. Там багато ресторанчиків, сувенірів, музей і майстерня марципанів. Там я дізнався, що марципан це суміш цукрової пудри з перетертим мигдалем, який добре ліпиться і зберігає форму, а ще дешево посьорбав угорського гуляшу, у них його сьорбають, а у нас - гризуть.
8. Гора Геллерт - місце боїв, там сильно покоцана кулями фортеця, найвища точка в Будапешті. Звідти відкривається панорама на всі чотири сторони.
9. Сісі, вона ж Єлизавета Австрійська, вона ж герцогиня Амалія Євгенія Єлизавета Баварська, вона ж королева Угорщини в період Австро-Угорської монархії. Доля її незавидна, але її історія і зовнішність дуже навіть вразила, це яскравий приклад мого кохання з першого погляду і тепер мене ковбасить. Ой, все! :)
