Вдруге подорожую з "Акорд – тур» та після туру «Мрії в подарунок», період подорожі 26.04.2018 р. – 29.04.2018 р., керівником групи була Мар’яна Свистун, навряд чи захочу поїхати ще раз з цим туристичним оператором.
Перші непорозуміння виникли при отриманні інформаційних листів, де була вказана година відправлення 9:30, а в інших листах «Акорд – тур» повідомляв про годину відправлення 8:30, прийшлося телефонувати, міняти плани та квитки на поїзд, щоб прибути вчасно.
В цю подорож я запросила п’ятьох своїх друзів, так, як планувала відсвяткувати своє день народження в турі, проте настрій був зіпсований.
Розпочалося це ще з митниці, коли одну з моїх подруг не пропустили при проходженні кордону з біометричним паспортом, повідомивши про те, що в неї депортація з Чехії, хоч насправді в Чехії вона ніколи не була, а візу їй не відкрили в минулому році в посольстві Чеської республіки у Львові, коли ми планували поїздку в тур «Три щасливих дні». Отож, її повернули додому, а керівник групи навіть не спромоглася підійти до нас і щось пояснити, а зайняла своє місце в автобусі і дала команду водіям їхати, а туристам підходити до неї і розраховуватися за екскурсії, хоч перед тим попереджала, що ходити в автобусі під час руху забороняється.
В попередній поїздці керівник групи особисто підходила до кожного туриста, детально розповідала про екскурсії, надавала консультації і здійснювала розрахунок.
В Будапешті, після сніданку, тільки декілька туристів, самостійно взяли собі в готелі карти міста, про те, що це потрібно було робити особисто Мар’яна нікого не попередила, лише, після того, як ми почали обурюватися, вже під час екскурсії роздала нам карти.
У Відні практично не було жодної хвилини для того, щоб поїсти і про це, керівником групи ми теж, не були попереджені, тому прийшлося відмовитися від однієї з екскурсій і спокійно поїсти та випити віденської кави.
Керівник паралельної групи Вікторія, на відміну від Мар’яни, прекрасно спланувала день своїх туристів, супроводжувала їх скрізь та надавала необхідну інформацію та допомогу.
Під час всієї подорожі Мар’яна на наші запитання відповідала грубо і наказала не задавати лишніх запитань, а лише слухати її вказівки, накричала на туристів, які намагалися з’ясувати, коли ми прибудемо до Львова, бо в них квитки на поїзд та ще й прихворіла дитина.
Моя подруга підійшла і повідомила гіду, що в групі є туристка, у якої сьогодні день народження, Мар’яна їй відповіла, що знає про це і на цьому все закінчилося. Ніякого привітання зі сторони керівника групи я так і не дочекалася. Готель Park в Мішкольц - Тапольце, в якому ми ночували був поганий, з запахом цвілі, а про ресторан і сніданок, взагалі згадувати не хочеться: вікон у ресторані не має, щось схоже на складські приміщення, запах не приємний, хотілося якнайшвидше його покинути. От вам і свято з «Акорд-тур»!
Найнеприємніше сталося після перетину кордону, коли керівник групи сказала всім вийти з автобуса, бо на наш автобус на кордоні чекає інша група, автобус якої не пропускають через відсутність ліцензії.
Ми вийшли на заправці і стали чекати на обіцяний нам автобус та час йшов, а його не було. Тоді Мар’яна почала підсаджувати тих туристів, які влаштували їй скандал, у інші автобуси. А ми залишалися чекати не відомо на що, бо пояснювати вона нам нічого не хотіла, лише казала, що потрібно чекати. Телефони в нас розрядилися, подзвонити до рідних і повідомити про те, що затримуємося ми не могли, тому всі були на нервах.
Коли приїхав автобус, вже тоді ми зрозуміли, що далеко ним не заїдемо, бо він був в аварійному стані, все торохтіло, був запах пального, брудно. Через декілька кілометрів автобус зламався і це на дорозі, де повно серпантинів та часто трапляються ДТП.
Чоловіки допомагали водієві, хоч якось відремонтувати автобус і нам нічого не залишалося, як продовжити ним свою подорож, всі поспішали додому, у людей пропадали квитки на поїзд, зв’язку з рідними не було ніякого. Але, проїхавши ще декілька кілометрів на самому мосту в Нижніх воротах, автобус таки зламався вдруге і водій сказав, що далі ми вже нікуди не поїдемо, аварійного знака в нього не було, стопи не горіли, тому ми всі повиходили на вулицю і серед ночі, під лісом продовжували чекати, бо боялися за своє життя, щоб якийсь транспорт не влетів в наш автобус, який стояв практично на дорозі.
Замість того, щоб надати нам інформацію, як вирішується дана проблема Мар’яна продовжувала всім грубити, кричати і відмовлялася дати хоч якісь пояснення.
Добре змерзнувши, покусані комарами, голодні та втомлені, ми дочекалися Спринтера, який приїхав за нами з Мукачево та довіз нас, під ранок, до Терміналу А.
В результаті цього ми втратили близько 6 годин, чекаючи автобус, який мав би за нами приїхати і жодних пояснень чи вибачень від керівника групи, так і не отримали.
Настрій та день народження – зіпсовані, залишилася лише втома та неприємний осад.
