Як поїхати в гори і повернутися

Буде важкувато вмістити усі ті враження в одному відгуку, але я спробую.

Почнемо з найважливішого. А що найважливіше в подібному турі? Правильно, розміщення та супроводжуючий.

Готелі мене приємно здивували, як у Франківську, так і в Яремче (тут навіть більше). У Франківську номер був малуватий, звісно, але зручний, та ще й з дуже гарним видом на місто (6 поверх). У Яремче були невеличкі накладки з поселенням і частину групи відселили до іншого готелю, але їм там, наче, було не так вже й погано. Ми ж мали просторий номер на п'ятому поверсі з невеличкою кількістю меблів, зате з балконом і просто (я не перебільшую) неймовірним краєвидом як з вікна, так і з балкону. Після сніданку за типом "шведський стіл" в Надії (так звався наш прихисток у першому місті), куценькі сніданки в садибі "У Мар'яни й Назара" дещо розчарували, але врешті-решт, не їсти ж ми туди їхали.

Супроводжуючий. Тут можно писати і писати. Від нашого Петрика у захваті була абсолютно вся група без виключення. Канонад видавати тут не буду, бо він від того трохи "смущається", тож просто скажу: якщо ви, сівши до автобуса, побачите, що до мікрофона взявся світловолосий легінь з рудуватою борідкою і тороче щось про Львів, то вам неймовірно пощастило і за свою відпустку вже можна не перейматися.

Про сам тур. Трансфер з вокзалу до терміналу - файно, дякую.

Першим пунктом були Скелі Довбуша неподалік села Бубнище. Унікальний скельно-печерний комплекс. Але ж йо, дорога якою ми туди їхали востаннє бачила каток ще, мабуть, за брєжнєва.

Але самі скелі класні. Заворожуючий вигляд як знизу так і згори. Коли довелося стрибати по скелям як тому козлику, я второпав, що цей тур буде дещо активніший, ніж очікувалося. Коли вдерлися на головняк, то було навіть трохи стрьомно.

Потім поїхали до Франківська, там увечері трохи погуляли (файне місто, але архітектура неймовірно схожа на рідні Суми і я, знову таки, анікраплинки не перебільшую, можете переконатись особисто).

Другого дня були водоспади. На бухтівецькому нам пощастило - функціонували обидва (як нам пояснили, крапельний з'являється на 2-3 тижні на рік), на Пробої (це той, що вже у Яремче) також було круто. Любителям легкого екстріму зауважу, що там є rope-джампінг і можна трохи стрибнути.

Третій день, мабуть, був найголовнішим, бо Говерла. Багато слів йде на язика, коли згадую той день, але найперше з них - то було круто. Потім вже і весело, і важко, і ну його нафіґ, і дуже красиво, і дайте мені спокійно вмерти і т. д. Кілька разів хотілось всерйоз повернути назад, але нічого, дійшли, до того ж всій дійшли. Окремо хочу зауважити, що особисто мене більше вразили краєвиди під час підйому, ніж на самій верхівці.

Четвертий день був найменш активним - покаталися до Ворохти, подивилися гірськолижний трамплін, покаталися до Верховини - відвідали трохи місцевих музейчиків.

Окремо тут хотів би виділити музей інструментів та побуту ім. Р. Кумлика та пані Лесю, що проводила нам екскурсію. Неймовірно колоритно, цікаво, я б сказав - захоплююче. Після екскурсії захотілося взяти барку, піти на полонину та й пасти там вівці. Зворотним шляхом заїхали подивитись на віадуки. Незвичайно. Красиво. Ще й пофоткались.

Увечері була дегустація карпатських настоянок. Я б сказав, що це більше був екскурс до гуцульского побуду в супроводженні міцного алкоголю. Цікаво, смачно. Мабуть, вся група взяла з собою по пляшечці чогось смачного.

День п'ять був також доволі насичений. Підіймались на Горган-Костел Микуличинський. Після Говерли - просто лісова прогулянка. Гору покриває скеля, з якої також був просто неймовірний краєвид. Спускалися дещо іншим шляхом і змогли зацінити багатства Карпат власними руками й ротом. Брусниці та ожини там у цей час неймовірно багато. Як на мене, то ягід наїлися всі, ще й з собою нагребли.

Фінальним акордом туру був бенкетик в "Гуцульщині". Тут розписувати щось буде зайвим. Колоритно, сито, п'яно, але мало. Щеб годинку-другу просто потанцювати там було б дуже доречно, а так довелося їхати "догулювати" вже до готелю.

Шостий день... Шостий день - то шостий день, взяли речі та й майнули до Львова.

Підводячи підсумки, хочу сказати, що мені дуже сподобалось. Деякі моменти, як на мене, можна було б трохи замінити й додати більше активного відпочинку, але то таке.

Дуже сподобалось Яремче - тихе, спокійне місце, є де смачно і недорого повечеряти, де пофоткатись, де купити сувенірчиків додому. В місцевих господарствах є навіть можливість власноруч спіймати форель.

Окрема подяка нашій групі:

"Рейс 861 - ви просто бест! Сподіваюсь, ще з Вами покатаємось! "

І наприкінці скажу одне і це, мабуть, буде найкращим відгуком будь-якому турові: "Дуже хочеться ще! "